Українська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 Селидівської міської ради Донецької області
 
.
Погода в Україні

Поради батькам

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

1.     Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.     Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.     Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

4.     Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

5.     Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

6.     Ніколи не давайте дитині нега­тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

7.     Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

8.     Не ставтеся до дитини зневажливо.

9.     Будьте послідовними у своїх вимогах.

10.  Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

 

 

 

 

Рекомендації батькам щодо розвитку пам’яті у дітей молодшого шкільного віку

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, від відсутності інтересу до матеріалу, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.

Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

  • Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала  втома.

  • Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.

  • Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

  • Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

  • Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

  • Коли ваша дитина щось вивчає,налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

  • Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.

  • Не примушуйте дитину щось зазубрювати,краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»

 

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

 

 

 

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей:

 

  • Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки;
  • Уникати однобокості в навчанні та вихованні;
  • Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності;
  • Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження;
  • Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам'ятайте: "Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас"
  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини;
  • Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного;
  • Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого.

 

 

 

 

ЗАГАДКА «НЕУСПІШНОСТІ»

 

 

«Неуспішні діти» — дуже хороший термін. Це не дурні, ледачі або неслухняні діти. Це діти, які «не встигають» за своїми однокласниками. Чому це відбувається?

Ми вже знаємо, що це може зумовлюватись фізіологічними особливостями організму дитини або особливостями її характеру. У такому разі дитині потрібен індивідуальний графік, можливість займатися в «природному» темпі. Далеко не завжди для цього необхідне домашнє навчання. Може йтися про те, щоб дозволити дитині виконати деякі завдання не усно на уроці, а письмово вдома, дати додаткову роботу на вихідні або, навпаки, звільнити дитину від пари гуртків і факультативів, щоб вона могла зосередитися на навчанні.

Але трапляється (і, на жаль, досить часто), що кмітлива, активна, енергійна дитина стає неуспішною. І винні в цьому ми, батьки. Усе починається з дрібниць.

Другого вересня Петрик прийшов до школи без підручників (мама забула покласти їх до портфелю, а сам він не збагнув, що слід робити).

Нічого страшного, сусід по парті поділиться. Немає ручки? Учитель дасть. Зошита теж немає? Може, у когось є запасним? Ну ось, знайшовся і зошит. Усе б добре, але час спливає, а Петрик такий розбурханий через гармидер навколо його портфеля, у захваті від отримання нової ручки і зошита, що прослухав пояснення вчителя і не знає, що в цьому зошиті писати. Ну нічого, вдома розбереться. Але удома мамі бракує часу та сил, щоб перевіряти домашнє завдання. «Хай привчається до самостійності!» — вирішує мама. Минає тиждень. Петрик так і навчається — через раз. Учитель попросив батьків зробити касу для літер. Тільки у Петрикаі її немає. Через місяць весь клас йде на екскурсію до Ботанічного саду. Петрик не йде — його батькам не хочеться рано будити сина у суботу. Що залишається Петрику? Ну звичайно ж, перерви! Тільки там він може довести, який він спритний, сильний, умілий. Він вбігає у клас із червоним обличчям, захоплений перемогою і чує від учителя: «Знову ти бігаєш! Ну, йди до дошки!» Петрик знову не впорався із завданням. Може, учитель і не поставить йому двійки, але Петрик й сам не дурень. Він розуміє, що у нього знову нічого не вийшло, і вирішує: «Ну не виходить, так не варто й намагатися». Минає дев'ять навчальних місяців, і хто перед нами? Двієчник, ледар, хуліган, а головне — маленька людина, яка розчарувалася в собі та в школі. І що залишилося від того допитливого, веселого, довірливого хлопчика, який прийшов сюди 1 вересня?

То що ж ми можемо зробити, щоб наша дитина не потрапила до цієї страшної вирви неуспішності? Найелементарнішу річ. Бути разом із нею. Стежити за тим, як вона складає портфель, допомагати виконувати домашні завдання, вчасно звертатися до вчителя, якщо у дитини виникають проблеми у навчанні, брати участь в житті класу. Нібито дрібниці, але насправді ми «програмуємо» поведінку дитини на багато років, налаштовуємо її на успіх. На це варто згаяти час.

Про це попереджають нас досвідчені мами. Одна з них писала на сторінках батьківського форуму: «Наважуся порадити: уважно слухати вимоги вчителя щодо форми, канцелярського, оформлення зошитів і підручників. Оскільки за батьківський недогляд розраховується на уроці дитина. Відповідально виконувати всі (!!!) завдання від самого початку навчального року, навіть якщо це якісь там палички в зошиті або вірш, який дитина вже читала раніше. Так виховується відповідальність за домашню підготовку, до того ж ви зарекомендуєте себе добре, і якщо одного разу розслабитеся, нічого критичного не трапиться».

Отже, з чого ж починається профілактика неуспішності? З виконання домашніх завдань!